Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 916/1622/16

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Селіваненка В.П., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на рішення Господарського суду Одеської області від 12 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2016 року у справі № 916/1622/16 за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект монтаж наладка", третя особа - Державна фінансова інспекція в Одеській області, про стягнення,

УСТАНОВИВ: У червні 2016 року комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект монтаж наладка" про стягнення збитків у розмірі 11 502 грн з підстав порушення зобов'язання.

Відповідач позов не визнав.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21 червня 2016 року до участі у справі третьою особою залучена Державна фінансова інспекція в Одеській області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12 серпня 2016 року (суддя Т. Д'яченко), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" просить рішення і постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 224 і 225 Господарського кодексу України, статей 22, 623, 858 і 891 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект монтаж наладка" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 8 серпня 2014 року сторони уклали договір № ТГО-343/14 на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації(далі - договір), відповідно до умов якого відповідач (виконавець) зобов'язався виконати роботи по проектуванню "Реконструкція ділянки теплової траси по вул. Пастера 2Д530, 2Д426 (від ТК1003 до ТК1010 та ТК1010 до ТК1017)", відповідно до вимог ДСТУ БД.1.1-7:2013 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво" та згідно завдання на проектування, наданого замовником (додаток №1) у строки, визначені календарним планом (додаток №2), а позивач (замовник) - прийняти та оплатити роботу згідно з умовами даного договору. Результатом виконаних робіт є проектно-кошторисна документація (далі - ПКД).

Згідно акта здачі-приймання виконаних робіт від 13 січня 2015 року № 5/12-14 ПМН позивач прийняв роботи, виконані відповідачем в повному обсязі. Кошторисна вартість виконаної документації склала 892 779 грн 60 коп., які позивач оплатив платіжними дорученнями від 11 серпня 2014 року № 11981 на суму 450 000 грн (авансовий платіж) і від 13 січня 2015 року № 15718 на суму 442 779 грн 60 коп.

Державною фінансовою інспекцією в Одеській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" за період з 1 липня 2014 року по 31 липня 2015 року, за результатами якої складено Акт від 5 листопада 2015 року № 810-16/20, у якому зазначено, зокрема, про безпідставне завищення вартості проектних робіт за договором, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету в розмірі 11 502 грн.

У грудні 2015 року замовник звернувся з вимогою повернути зазначену грошову суму і відмова виконавця зумовила звернення до господарського суду з позовом про стягнення збитків.

Згідно з приписами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України).

За правилами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на приписи статті 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. За правилами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивач не довів належними та допустимими доказами протиправність поведінки відповідача, наявність його вини та збитків, що є обов'язковими умовами настання такого виду відповідальності.

Ураховуючи належне та повне виконання відповідачем договірних зобов'язань, а також положення частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, посилання позивача на акт ревізії Державної фінансової інспекції в Одеській області господарські суди обґрунтовано визнали безпідставними, оскільки сам по собі акт не може бути належним і допустимим доказом порушення зобов'язання відповідачем.

За обставин не доведення позивачем порушення відповідачем зобов'язання, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Одеської області від 12 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2016 року у справі № 916/1622/16 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. П. Селіваненко Суддя В. І. Студенець